Шхуна  —  вітрильне судно з двома або більшою кількістю щогл і з косими віт­рилами. Шхуна-барк зветься баркентина, шхуна-бриг — бригантина.

Шхери  —  прибережний район, багатий на дрібні скелясті острови. Відомі норвезькі, фінські, корейські шхери. Плавання у шхерах вимагає спеціальних карт, часто — лоцмана.

Штурман  —  спеціаліст кораблеводіння, як назва професії термін зберігся у військово-морському флоті.

Штурвал  —  частина стернового при­строю. Повертається за допомогою насадже­ного на нього штурвального колеса. У просто­річчі ці два поняття злилися.

Шторм  —  буря.

Шток  —  частина морського якоря у вигляді поперечного бруса;

Шток —  будь-яка жердина спеціального призначення (наприклад, флагшток, фут­шток).

Штиль  —  безвітря.

Ш т е р т   —  невеликий відрізок ліня або троса.

Ш т а г  —  снасть стоячого такелажу, слу­жить для підтримання у вертикальному по­ложенні щогли, стеньги.

Шпиль  —  механічний пристрій з верти­кальним валом для підняття якоря-ланцюга з якорем, іноді — для вибирання (підтягуван­ня) швартовів.

Ш п і г а т   —  отвір у борту для стікання води з палуби.

Ш п а ц і я   —  відстань між двома сусідніми шпангоутами.

Шпангоути  —  див. Судновий набір.

Шлюпки — човни, дрібні гребні, вітриль­ні й моторні судна без палуби.

Шлюпбалки  —  пристрої для спус­кання з борту і підняття шлюпок.

Шкот  —  снасть бігучого такелажу, що служить для управління вітрилами.

Шкіпер  —  у старому вітрильному фло­ті — командир комерційного судна. На сучас­них суднах є посада підшкіпера — помічника боцмана.

Шкімушгар  —  лінь, виготовлений із ко­ноплі нижчої якості, з кострицею (деревними частинками).

Шків  —  частина блока, металеве колесо з жолобком-кіпом.