Док —  споруда для ремонту підводної частини суден.

Сухий док  —  штучний бетонований ба­сейн, дно якого нижче рівня води в морі, річці. Судно входить у док, коли він запов­нений водою. Воду відкачують, судно «сідає» на кільблоки. Після ремонту басейн самопли­вом заповнюють водою, судно спливає, і його виводять із доку.

Плавучий док  —  «П-подібна» у розрі­зі конструкція із стальних порожнистих ве­личезних ящиків, понтонів. Набираючи в пон­тони воду, може занурюватися до заданої позначки. У притоплений док уводять судно, що потребує ремонту або огляду. Воду з пон­тонів викачують, док спливає, і судно «об­сихає», сідає на кільблоки. Після ремонту док знову притоплюють, а відремонтоване судно виводять.

Плавучі доки, як правило, несамохідні. Однак  відомі  і  самохідні,  навіть  військового призначення  «десантні кораблі — доки».

Останні використовуються як кораблі-матки маломорехідних десантних ботів, плавучих броньованих машин тощо. Із притопленого корабля-матки ці десантні засоби направля­ються до берега, зайнятого противником.