Лаг —  прилад для визначення швид­кості руху, а за швидкістю (множенням її на час) — пройденого шляху.

Перші лаги були механічними (вертушка, опущена за борт). їх змінили гідродинамічні: вони визначали швидкість судна за напором зустрічної води. Однак такі лаги мали і мають велику ваду: швидкість судна вони визнача­ють щодо води, тобто не враховують течій. Судно, яке саме не рухається, але відноситься течією, такий лаг вважає нерухомим і пока­зує: «швидкість—нуль», «пройдена від­стань — нуль».

Щоб уникнути цієї помилки, штурман вно­сить «поправку лага», яку визначає за бере­говими предметами, астрономічним або іншим шляхом.

Враховуючи такі поправки, судноводії ус­пішно експлуатували гідродинамічні лаги протягом майже півстоліття.

Величезним кроком уперед був винахід гід­роакустичного лага. Він частково зроблений як ехолот, але звукові сигнали, відображені дном у цьому приладі, обробляються й дають змогу судити про швидкість судна відносно дна (використовується так званий «ефект Доплера».

Лавірувати — рухатися по ламаній лі­нії (змінними курсами). Вживається, як пра­вило, стосовно до вітрильних суден. У них лавірування з'явилося як спосіб руху проти вітру:  вітрильник іде крутим бейдевіндом, лягаючи по черзі то на правий, то на лівий галс.

Курсограф —  прилад для безпе­рервного й автоматичного записування курсу судна. Стрічка курсографа — неодмінний ар­гумент під час усіх судових розглядів аварій і катастроф.

Курсовий кут — кут, утворюваний діаметральною площиною судна і напрямком на спостережуваний предмет. Відраховується від носа по азимутальному колу компаса від 0° до 180° із зазначенням борту. «Шлюпка, курсовий кут 40° лівого борту!»

Курс щодо вітру — враховується і має свої найменування у спортсменів і моря­ків, що плавають на вітрильних суднах. Роз­різняють: бейдевінд, галфвінд, бакштаг пра­вого і лівого галса, а також фордевінд. Коли яхта іде курсом галфвінд і вітер дме з лівого борту, кажуть: «Яхта іде галфвінд лівого галса». Замість «галфвінд» можна сказати «піввітру».

Курс —  напрямок руху судна.

Дійсний курс —  кут між діаметраль­ною площиною корабля і дійсним географіч­ним меридіаном «північ-південь».

Магнітний курс —  те саме, стосовно до магнітного меридіана.

Компасний курс —  те саме, стосовно до компасного меридіана.

Шлях —  реальний напрямок руху судна, з урахуванням бокового зносу і дрейфу під впливом вітру і течії.

Кубрик —  житлове приміщення для матросів. На переважній більшості суден по­ступився місцем одно- або двомісній каюті.

Крюк  відпорний  —  держак із ме­талевим наконечником. Входить в оснащення шлюпки, яхти.

К р ю й с — слово, що означає належність рангоуту, снасті, вітрила до бізань-щогли.

Круто (іти) — близько до вітру, під гострим кутом до нього.

Круїз — туристичний рейс, значної, як правило, тривалості, з висадкою туристів у портах, здійсненням екскурсій тощо. Круїз­не судно створює туристам підвищений ком­форт, розваги на борту і т. п.

Кренометр  —  простий прилад, що показує крен судна.

Кренгування — надання судну порів­няно невеликого крену для огляду або не­значного ремонту ділянки підводної частини. Для невеликих суден застосовується кілювання — створення такого крену, при якому кіль виходить із води.

Крен — нахил судна на правий або лівий борт.

Краспиці — бруски, для розносу снас­тей стоячого такелажу на вітрильній яхті. Кріпляться з обох боків щогли.

Кран  судновий  —  встановлюєть­ся на палубі. Як правило, обмеженої вантажо­підйомності.

Кранець — пристрій для пом'якшення удару корпусу судна об причальну стінку або об борт іншого судна. Раніше виготовлялися спеціально з мішків, туго набитих і обплете­них каболкою, тросом. Тепер за кранці най­частіше правлять старі автопокришки. Для особливо великих суден (танкери водотон­нажністю кілька сотень тисяч тонн) виготов­ляються кранці, подібні до гумових особливо міцних і важких балонів великих розмірів, їх використовують у плавучому стані.

Кран   береговий  —  перевантажу­вальний механічний пристрій у порту. Най­поширенішим є портальний кран, встановле­ний на двох П-подібних фермах і здатний своїм ходом рухатися по рейках уздовж при­чалу.

Великого поширення нині набирають та­кож спеціальні самохідні крани (навантажу­вачі) для навантаження і розвантаження кон­тейнеровозів. Вони мають спеціальні присто­сування для автоматичного захвату контей­нера, завдяки чому весь процес навантаження і розвантаження відбувається дуже швидко.

Кочет  —  пристрій для утримання упору весла під час веслування.

Коуш  — маталеве кільце особливої форми, вплюснуте (вставлене) у трос, щоб зберегти його від перетирання або зламу.

Котитися — увалюватися, повертатися; «котитися під вітер» — відхилятися носом у бік напрямку вітру.

Кортик — особиста холодна зброя мор­ського офіцера, прямий кинджал із вузьким клинком. Кортик носять також мічмани над­строкової служби.

Корсари — історичний термін, яким на­зивали команду приватних суден, озброєних власником для сприяння під час війни флото­ві свого уряду. Останній видавав так звані «каперські посвідчення» на право участі у війні.

Інші назви корсарів — капери або приватири.

Через безконтрольність і зажерливість час­то діяли як звичайні розбійники-пірати.

Корпус — кістяк судна, що складається з суднового набору та обшивки.

Корінний кінець (троса) — наглу­хо закріплений. Протилежний кінець — хо­довий.

Корвет  — раніше, у вітрильному військовому флоті, найменше трищоглове судно з прямим вітрильним оснащенням. Ви­користовувалося для розвідувальної і посиль­ної служби. Іноді будувалися як вітрильно-гвинтові кораблі.

Під час другої світової війни корветами на­зивали невеликі сторожові кораблі, збудовані для конвойної служби.

Корабель— термін, яким позначаються усі бойові кораблі військово-морського флоту; назва великих вітрильних учбових та інших суден.

Щодо суден морського флоту (взагалі ри­бальських, вантажних, пасажирських та ін­ших) назва «корабель» не вживається.

Контейнеровоз — судно, призначе­не для їх перевезення контейнерів. Контейнери розміщу­ються на них або в спеціальних комірках (коміркові контейнеровози), або на баржах-ліхтерах. (див. Ліхтеровози), або закріплю­ються на палубах, але ввозяться і вивозяться спеціальними самохідними навантажувачами (див. Ролкер).

Контейнер —  металевий (рідко з іншо­го матеріалу) ящик із пристосуваннями для зручного захвату. У контейнер вміщу­ється вантаж, ящик пломбується, й екіпаж судна має справу не з конкретними і різними за розмірами, вагою, міцністю вантажами, а з однотипними «кубиками», які зручно ван­тажити, розміщувати всередині судна і ви­вантажувати.

Компас  —  мореплавний інструмент, з допомогою якого визначається курс кораб­ля, беруться пеленги тощо. На суднах пере­важно стоять магнітні й гіроскопічні компаси.

Магнітний компас використовує власти­вість магнітної стрілки весь час повертатися одним кінцем до півночі. У сучасному компасі це робить система стрілок з прикріпленою на них картушкою.

Картушка компаса показує, як правило, за­мість дійсного напрямку на північ інший, трохи відмінний від нього. Для того, щоб одержати правильний напрямок на геогра­фічний Північний полюс, у показання ком­паса вводять поправку. Вона складається з де­віації і схилення.

Комінгси — стальні листи (дошки), що відгороджують люки на палубі; пороги на дверях кают.

Команда, командні слова — ко­роткі фрази й окремі слова. Точно встанов­лено, як вимовляти їх і діяти по них, завдя­ки чому на всіх суднах даної держави вони виконуються однаково. Перелік команд (і сигналів) при маневруванні входить до Статуту служби на суднах морського флоту. Команда вислуховується по положенні «струн­ко», повторюється і негайно виконується (приймається до виконання). Тільки при уп­равлінні стерном, вибиранні і віддачі якоря і в деяких інших особливих випадках поло­ження «струнко» не приймається.

Колишка — один із видів вузлів, слу­жить для вкорочування снасті.

К о к п і т  —  на катерах і вітрильних яхтах відкрите приміщення для стернового і па­сажирів (у кормі).

Кок — кухар.

Койка —  ліжко.

К н о п — плетений  вузол  на кінці троса.

К н и ц я  — дерев'яний або металевий три­кутник, що скріплює деталі суднового набору.

Кнехти — виливані чавунні, клепані із сталі або дерев'яні тумби, різноманітної форми, що служать для кріплення швартовів або буксирів.

К л ю з — отвір у борту, в палубі або фальшборті, крізь який пропускають якір-ланцюг. Як правило, облямований чавунною виливаною рамою, що приймає на себе уда­ри якоря-ланцюга. Швартовий клюз — отвір для пропускання швартовів. Незамкнутий напівклюз — відкритий зверху клюз у фальш­борті.

Клотик — кінцева частина щогли, фігура (інколи у вигляді кулі) на топі, часто ро­биться  з клотиковими ліхтарями,  вогнями.

Клівер — одне з передніх косих вітрил.

Клетнювати — вид такелажних робіт. «Оклетнювати» — обплести товстий трос тонким, зробити це по-особливому.

Клеванти — металеві гачки, з допомо­гою яких з'єднуються між собою сигнальні прапори, а також прапори з прапорами-фа­лами.

Кішка — чотирирогий (як правило, неве­ликий) якір без штока. Найчастіше викорис­товується для пошуку і піднімання затонулих тросів, ланцюгів тощо.

Кінгстон — отвір у підводній частині судна, що відкривається клапаном. При від­критті його всередину відсіку, в цистерни надходить забортна вода. Кінгстони використо­вуються для затоплення відсіку при пожежі, для вирівнювання крену або диференту тощо.

Кільблоки — підпори для кіля, підстав­ки, складені з товстих брусів. Служить для підтримання корпусу судна, коли воно пере­буває не у воді (у доку під час будівництва, ремонту тощо). Шлюпкові кільблоки (із до­щок) служать для встановлення на них шлю­пок.

Кіль —  поздовжня балка нижньої частини судна, що є його головним кріпленням. Див. Набір судновий.

Кілювання — штучно створюваний дуже великий крен для огляду або ремонту частини підводного судна. Можливе тільки для невеликих суден, (див. Кренгування).

Кілектор — портове судно для ставлен­ня і прибирання бочок, мертвих якорів тощо.

Кидати — у моряків найчастіше має зна­чення «опускати». «Кидати лот», «кидати якір» і т. д.

Кидальний  кінець  — чистий, непросмолений, або синтетичний лінь, який слу­жить для передавання з судна на берег важ­кого швартова (із судна на судно). Для збільшення дальності кидка до кінця при­в'язують «кадок» — мішечок із піском, м'я­кий, безпечний для людини (при ударі) вантаж.

Кают-компанія  — на цивільних суд­нах каюта (салон) начальницького складу, де їдять, проводять наради тощо. На військових кораблях таке ж приміщення для офіцерів.

Каюта — приміщення, кімната.

Качка — дерев'яна або металева фі­гурна планка з двома «рогами». Служить для скріплювання ходових кінців.

Катер — невелике моторне судно водо­тоннажністю до 100 тонн;

Катер — шлюпка військового корабля се­редніх розмірів (10—18 весел, щогла, віт­рило).

Катамаран  —  двокорпусне судно;

                               —  вітрильне судно остров'ян Тихого та Ін­дійського океанів, двокорпусне або однокорпусне з балансиром, противагою.

Кардановий   підвіс (кардан) — пристрій, що складається з двох кілець із взаємно перпендикулярними осями обертання. Закріплений у ньому прилад (зо­крема компас) постійно зберігає горизонталь­не положення.

Каравела — невелике морехідне вітрильне судно XIII—XVII століть. Найчастіше іспанське або португальське.

Капітан —  командир цивільного самохідного судна;

Канат — див. Трос.

Камбуз— кухня.

Калишка — завиток, перекрут троса.

Кавітація — утворення пустот (буль­башок розрядженого повітря) на поверхні гребного гвинта, що швидко обертається. Руйнує метал, зменшує швидкість судна.

Каботаж —  найчастіше — прибережне плавання між портами тієї самої держави.

Кабельтов —  морська міра довжини, що дорівнює 1/10 морської милі, тобто 185,2 метра.

                             —  товстий трос.  

І о л (вимовляється як йол) — невелике вітрильне спортивне судно.